Это копия моих постов с Фейсбука, объединённых темой первых шагов в Канаде. Текст будет на двух языках - русском и украинском. Информация для новоприбывших. То, что мне показалось важным. Прошу любить и жаловать.
Прості речі.
Давно думала, щоб написати цей пост. Нещодавнє обговорення поведінки матусі в магазині (яка кричала на дитину і твердо була впевнена, що це «Не ваша справа») посунуло мене не відкладати написання посту «на потім».
Я хочу розповісти новоприбулим про те, про що більшість канадців нiколи не говорять, тому просто, що для них це настільки зрозуміло, що й говорити про це не варто. Вони навіть не уявляють, що може бути якось інакше. Відразу вибачаюсь, але слів буде багато і все ж-дочитайте пост до кінця-це допоможе вам уникнути великих проблем у майбутньому. Постараюся писати кратко, як зможу.
Перше-найсвятіше-це наші діти:
У Канаді дітей не можна бити. Це закон. Здавалося б-все зрозуміло і ніхто їх бити не збирається. :) Але, ось шльопнути, обсмикнути, дати ременя-адже це іноді потрібно. Та й нерви не витримують! Адже батьки не залізні - у багатьох посттравматичний синдром після жахів, пережитих в Україні, плюс дорога, зміна часових поясів, труднощі з пошуком роботи, брак грошей, затяжний стрес - все зрозуміло, але -НІ! Дітей не можна бити! Це закон!
Ви не можете взяти в руку ремінь, хмиз, рушник-що завгодно! Не смикайте дитину за руку, не треба на нього волати, не принижуйте його гідність - бо це все є форми насильства, яке карається по закону. Ні в магазині, ні в дитсадку, ні вдома. Якщо ви караєте дитину за зачиненими дверима квартири, то рано чи пізно ваші сусіди почують плач та крики та повідомлять у поліцію чи Family Service. До вас приїдуть додому і, якщо ви визунчики, то на перший раз поговорять, а в гіршому викладку -дитину відразу ж заберуть і помістять у чужу сім'ю. І вам доведеться, як мінімум, півроку доводити, що ви-хороши батькi. А дитина ці півроку житиме у чужих людей. Вам це треба? А criminal record Child Abuse – пляма на все життя, що різко обмежує сферу, в якій вам буде дозволено працювати – це вам потрібно? Просто вдих-видих і постарайтеся вирішити проблему іншими методами.
Ви повинні знати, що в Манітобі незаконно залишати дитину вдома саму, якщо вона не досягла 12 років. Моя 7-річна дочка сама вставала вранці, розігрівала сніданок, йшла до школи, а після школи сама ходила в гуртки і робила домашнє завдання. Тобто була собі цілком самостійною і незалежною дитиною. Але -це було не в Канаді! Тут ви не можете залишити дитину без нагляду, навіть на годинку, щоб збігати до магазину. Існують аналоги «продленок», де можна залишити дитину після школи, iснують babysitter (іноді підлітки), яких ви наймаєте, є, зрештою, друзі та сусіди, з якими можна домовитися, але ваша дитина має бути завжди під наглядом. Не забувайте про це, будь ласка.
Наступне, про що я хочу написати - це школа або дитячий садок. У школах України цілком нормальною поведінкою вважалося (принаймні, коли я там вчилася) бігати на перерві, штовхатися, «надати портфелем», смикнути дівчинку за косу, тощо. Тут, у канадських школах така поведінка вважається недопустимою. Якщо ваша дитина «провалить» тест з математики, то ніхто і поворушиться, щоб вам про те сказати. А от якщо ваш хлопчiк легенько штовхне дівчинку – то офіційний лист із школи i виклик до кабінету директора – практично гарантовано.
Ваша дитина приноситиме зі школи величезну кількість паперів-офіційни листи, форми, буклети, оповіщення. Читайте все, щоб не пропустити важливе. Не розслабляйтеся, якщо лист починається зі слів «Ми щасливі, що такий чудовий хлопчик/дівчинка є студентом нашої школи». Як правило, листи тут складаються за принципом сендвіча. Щось приємне на початку листа, опис проблеми-в середині, і підбадьорюючі слова-наприкінці. Звертайте особливу увагу на другий-третій абзац листа - саме там і буде важлива інформація, іноді, буквально, в одному реченні.
Категорично не допустимі дитячі погрози в стилі «Ось мій тато прийде і повбиває вас усіх!» або «Куплю ніж і всіх приріжу». Ми знаємо, що це просто похвальба скривдженої дитини або спосіб захисту в неприємній ситуації. Але цих слів офіційно достатньо для виклику поліції, блокування школи, виключення з навчального закладу. Поговоріть про це з дитиною. Нам же на думку не спадає, що про це треба говорити, а канадцям на думку не спадає, що нам на думку не спадає, ну і так далі...
Як одягати дитину до школи? Знайдіть кілька хвилин вранці та вийдіть на зупинку шкільного автобуса. Подивіться на місцевих дітей. Ми свого сина одягали у строгий костюм і я переживала, чи потрібна краватка. Приблизно через тиждень нам зателефонували зі школи та попросили знайти для сина старi, потерні джинси та простеньку футболочку, замість сорочки. Через те, що він був «надто добре» одягнений, у нього виникали проблеми з однокласниками. Я реально терла нові джинси об асфальт, щоб їх «состарити». І не треба купувати жодних букетів на перше вересня, день народження вчителя або випускний (можете уточнити в школі, про всяк випадок)
За законом є п'ять речей, які ви забов'язані забезпечити своїй дитині. Це-дах над головою, харчування, одяг (відповідний сезону), освіта та необхідне лікування. Я хочу зупинитись саме на останньому пункті. Знаю історію про одну китайську матусю, яка побачивши яку лошадину дозу антибіотиків виписав лікар її грудному немовляті (а мама була прихильницею гомеопатичної традиційної китайської медицини), тут же в кабінеті лікаря заявила, що труїти свою дитину не буде. Лікар вийшов із кабінету і викликав поліцію. Дитину зразу же забрали вiдь батькiв, а мама пішла по колах пекла, доводячи, що не намагалася вбити своє немовля ненаданням медичноi допомоги. Ця історія закінчилася добре - через декілька місяців мама отримала дитину назад і більше з лікарями не сперечалася. Завжди кивала головою, брала рецепт і старанно купувала ліки. Чи давала вона їх своїй дитині не знаю, але правил гри більше не порушувала.
Майте на увазі, що немає нічого поганого в тому, що ви, отримавши від лікаря рецепт, запитаете його, а чи немає дешевшого аналога цих ліків. Ваш код на знижку "newcamer". Це пароль, який вас виручатиме у перші рік-два. Проблеми з англійською, складнощі з лендлордом, непорозуміння в школі тощо. Не соромтеся сказати, що ви-ньюкамери і хотіли б щось уточнити. До цього тут ставляться з розумінням та терпінням. Канадці, взагалі - фантастично терпеливi (про це - пізніше).
Щодо лікарів, то я іноді підозрюю, що багато з них є співвласниками аптек і завжди намагаються виписати найдорожчі ліки. Тим більше, що вони знають, що більшість канадців мають додаткову страховку, яка покриває від 80 до 100 відсотків вартості ліків. Пацієнту може бути «взагалі пофіг» скільки воно коштує. І лікар виписує щось дуже дороге і відразу на три місяці (наш особистий рекорд-тюбик крему від підліткових прищів за 180 дол). А вже за три-чотири дні може з'ясуватися, що ліки не працюють або дають «побічку». І лікар вам випише інше і також на три місяці. В аптеці ви можете попросити, щоб вам видали тільки на один місяць, а решту візьмете пізніше, якщо вам потрібно. Ваш фармацевт в аптеці зобов'язан пояснити як приймати ліки, повинен видати роздруковану інструкцію, саме з ним ви будете обговорювти можливі side effects і т.п. Це не просто продавець в аптечному кіоску, а фахівець з університетською освітою, так що мати грамотного фармацевта не менш важливо, ніж грамотного лікаря. До речі, у лікаря ще можна запитати, а чи немає безкоштовного зразка потрібних вам ліків. Іноді ви можете це отримати. Але в лікаря, а не в аптекаря!
Мені є ще що сказати про систему охорони здоров'я (ваші права та обов'язки пацієнта), про систему освіти, про пошук работи, про правила водіння та поведінки. Я не дуже впевнена, чи то вам потрібно...
І, будь ласка, вибачте за помилки-не часто мені доводиться писати українською. 😊
Хай щастить!
Простые вещи.
Давно думала о том, чтобы написать этот пост. Недавнее обсуждение поведения мамочки в магазине (которая орала на ребёнка и твёрдо была уверена, что это «Не ваше дело») подвинуло меня не откладывать написание поста «на потом».
Я хочу рассказать новоприбывшим о том, о чем большинство канадцев не говорят просто потому, что для них это настолько понятно, что и говорить об этом не стоит. Они даже не представляют, что может быть как-то по-другому. Сразу извиняюсь, но слов будет много и все же — дочитайте пост до конца — это поможет вам избежать больших проблем в будущем. Постараюсь быть краткой.
Первое — самое святое — это наши дети:
В Канаде детей бить нельзя. Это - закон. Казалось бы - всё понятно, и никто их бить не собирается. Но, вот шлёпнуть, одёрнуть, дать ремня - это ведь иногда нужно. Да и нервы не выдерживают! Родители ведь не железные-у многих уже посттравматический синдром после ужасов, пережитых в Украине, плюс дорога, смена часовых поясов, трудности с поиском работы, нехватка денег, затяжной стресс – все понятно, но - НЕТ! Детей бить нельзя! Это - закон!
Вы не можете взять в руку ремень, хворостину, полотенце - что угодно! Не дёргайте дитё за руку, не орите на него — это все формы насилия, которое наказуемо. Ни в магазине, ни в детсаду, ни дома. Если вы наказываете ребёнка за закрытой дверью квартиры, то рано или поздно ваши соседи услышат плач и крики и сообщат в полицию или Family Service. К вам приедут домой и, в лучшем случае - на первый раз поговорят, а в худшем -ребёнка сразу же заберут и поместят в чужую семью. И вам придётся, как минимум полгода доказывать, что вы - хороший родитель. А ребёнок эти полгода будет жить у чужих людей. Вам это надо? А criminal record Child Abuse - пятно на всю жизнь, резко ограничивающий сферу, в которой вам будет разрешено работать — это вам нужно? Просто - вдох-выдох и постарайтесь решить проблему другими методами.
Вы должны знать, что в Манитобе незаконно оставлять одного ребёнка, если он не достиг 12 лет. До Канады моя 7-летняя дочь сама вставала утром, разогревала завтрак, шла в школу, а после занятий, ходила в кружки и делала домашнее задание. То есть, была себе вполне самостоятельным и независимым ребёнком. Но - не в Канаде! Здесь вы не можете оставить ребёнка без присмотра даже на часок, чтобы сбегать в магазин. Существуют аналоги «продлёнок», где можно оставить ребёнка после школы, есть babysitter (иногда подростки), которых вы нанимаете, есть. В конце концов, друзья и соседи, с которыми можно договориться, но ваш ребёнок обязан быть всегда под присмотром. Не забывайте об этом, пожалуйста.
Следующее, о чем я хочу написать — это школа или детсад. В школах Украины вполне нормальным поведением считалось (во всяком случае - когда я там училась) - бегать на перемене, толкаться, «наподдать портфелем», дёрнуть девочку за косичку и т.п. Здесь, в канадских школах такое поведение считается недопустимым. Если ваш ребёнок «провалит» тест по математике, то никто и «не почешется». А вот если толкнёт девочку на перемене - письмо из школы и вызов в кабинет директора – практически гарантирован.
Ваш ребёнок будет приносить из школы огромное количество бумаг - письма, формы, буклеты, оповещения. Читайте все, чтобы не пропустить важное. Не расслабляйтесь, если письмо начинается со слов «Мы счастливы, что такой замечательный мальчик/девочка являются студентом нашей школы». Как правило, письма здесь составляются по принципу «сэндвича». Что-то приятное в начале письма, описание проблемы - в середине, и подбадривающие слова - в конце. Обращайте особое внимание на второй-третий абзац письма - именно там и будет важная информация, иногда, буквально, в одном предложении.
Категорически не допустимы детские угрозы в стиле «Вот мой папа придёт и поубивает вас всех!» или «Куплю нож и всех прирежу». Мы знаем, что это просто похвальба обиженного ребёнка или способ защиты в сложившейся неприятной ситуации. Но этих слов, официально достаточно для вызова полиции, блокирования школы, исключения из учебного заведения. Поговорите об этом с вашим ребёнком. Нам ведь в голову не приходит, что об этом нужно говорить, а канадцам в голову не приходит, что нам в голову не приходит, ну и так далее.
Как одевать ребёнка в школу? Найдите несколько минут утром и выйдите на остановку школьного автобуса. Посмотрите на местных детей. Мы своего сына одевали в строгий костюм, и я переживала, нужен ли галстук. Примерно через неделю нам позвонили из школы и попросили найти для сына потёртые джинсы и простенькую футболочку, вместо рубашки. Из-за того, что он был «слишком хорошо» одет, у него возникали проблемы с одноклассниками. Я реально тёрла новые джинсы об асфальт, чтобы их «состарить». И ещё - никаких букетов на первое сентября, день рождения учителя или выпускной (можете уточнить в школе, на всякий случай).
По закону - есть пять вещей, которые вы обязаны обеспечить своему ребёнку. Это - крыша над головой, питание, одежда (соответствующая сезону), образование и необходимое лечение. Я хочу остановиться именно на последнем пункте. Знаю историю об одной китайской мамочке, которая, увидев какую лошадиную дозу антибиотиков выписал доктор её грудному младенцу (а мама была сторонницей гомеопатической традиционной китайской медицины), тут же в кабинете врача заявила, что травить своего ребёнка не будет. Доктор вышел из кабинета и вызвал полицию. Ребёнка изъяли и мама пошла по кругам ада, доказывая, что не пыталась убить своего младенца неоказанием помощи. Эта история закончилась хорошо - через несколько месяцев мама получила ребёнка назад и больше с врачами не спорила. Всегда кивала головой, брала рецепт и старательно покупала лекарства. Давала ли она их своему ребёнку - не знаю, но правил игры больше не нарушала.
Имейте в виду, что нет ничего плохого в том, что вы, получив от врача рецепт, спросите его, а нет ли более дешёвого аналога данного лекарства. Ваш код на скидку «newcomer». Это пароль, который вас будет выручать в первые год-два. Проблемы с английским, сложности с лэндлордом, недопонятки в школе и т.п. Не стесняйтесь сказать, что вы - ньюкамеры и хотели бы что-то уточнить. К этому здесь относятся с пониманием и терпением. Канадцы, вообще - фантастически терпеливы (об этом - позже).
Что касается врачей, то я иногда подозреваю, что многие из них являются совладельцами аптек и всегда стараются выписать самое дорогое лекарство. Тем более, что они знают, что большинство канадцев имеют дополнительную страховку, покрывающую от 80 до 100 процентов стоимости лекарств. Пациенту может быть «вообще, пофиг» сколько оно стоит. И врач выписывает нечто безумно дорогое и сразу на три месяца (наш личный рекорд - тюбик крема от подростковых прыщей за $180). А уже через три-четыре дня может выясниться, что лекарство не работает или даёт «побочку». И врач вам выпишет другое, и тоже на три месяца. В аптеке вы можете попросить, что бы вам выдали только на один месяц, а остальное возьмёте позже, если вам нужно. Ваш фармацевт в аптеке обязан объяснить, как принимать лекарство, должен выдать распечатанную инструкцию, именно с ним вы будете обсуждать возможные side effects и т.п. Это не просто продавец в аптечном киоске, а специалист с университетским образованием и иметь грамотного фармацевта не менее важно, чем грамотного врача. Кстати, у врача ещё можно спросить, а нет ли бесплатного образца нужного вам лекарства. Иногда вы можете это получить. Но - у врача, а не у аптекаря!
Мне есть ещё что сказать о системе здравоохранения (ваши права и обязанности пациента), о системе образования, о правилах вождения и поведения… Я не очень уверена, если вам это нужно…
Нехай щастить!