Это копия моих постов с Фейсбука, объединённых темой первых шагов в Канаде. Как обычно - сначала текст на украинском, потом на русском.
Оголошення про роботу: читаємо між рядками.
Днями побачила в групі пост від одного чоловiка, високоосвіченного, з багатим досвідом роботи, з науковими статтями, який поцікавилася, чи є можливість влаштуватися на подібну роботу у Вінніпезі. У першій же відповіді, йому надіслали посилання на Indeed з переліком оголошень про вакансії, в області, що його цікавить. Натхненний товариш радісно вигукнув: «Як багато цікавих позицій!» А в мене серце завмерло. І я вирішила написати цей пост, щоб трохи прояснити ситуацію з таким величезним та чудовим списком робіт для фахівців. На жаль, одразу попереджаю, що цей постбуде не дуже оптимістичним.
Мені буде простіше писати про те, чим я сама займаюся. Але сподіваюся, що зможу на деяких прикладах пояснити загальні тенденції.
Я багато років працюю у галузі охорони природи. Це дуже велика і різноманітна область, що включає і наукові розроботки, і виробництво, і лабораторне тестування і захист навколишнього середовища. Все це можна назвати одним словом – Environmental. І ось задаємо в пошук "Environmental Jobs Winnipeg" і спробуємо розглянути наявні пропозиції.
Для початку ми відкинемо всі сезонні та «студентські» позиції. Сезон, як правило, до кінця літа. А скільки тут лишилося того літа? Поки резюме розглянуть, поки інтерв'ю, поки оформлять... Та й платять за таку роботу, як правило, трохи вище за мінімум, а комарів у полі годувати... Може, для початку і нічого, але людині, у якої в резюме написано « 25 років досвіду», напевно, не найкращий варіант. Крім того, досвідченого фахівця, найімовірніше, вважатимуть overqualified для такої роботи. Ну, студентська робота - зрозуміло, що вона тільки для студентів, які здобувають освіту в даній галузі і наш спеціаліст пiд такI критерiї не пiдходить. Далі, з болем у серці, нам доведеться викреслити позиції, що передбачають роботу в державних організаціях федерального (а можливо і провінційного рівня), включаючи університети. Не то, щоб ці позиції вам зовсiм недоступні. Вони вам поки що не доступні. Отримання роботи в подібній організації обов'язково включає security check або criminal check - фактично, довідку з поліції. А отримати її одразу буде неможливо. Просто на вас навіть файл не завели. Ось проживете в Канаді півроку, тоді, можливо... І то не на всі позиції. Для деяких позицій буде питання «Чи проживали ви за кордоном понад півроку протягом останніх п'яти років?» Так, звичайно, що всі, хто прибуває з України, проживали за кордоном Канади. Тоді місцева влада має зв'язатися з українською владою і отримати від неї інформацію у стилі «не був, не залучався, не примав участі». Ну, якось, отак ... Можливо, якщо ви привезете з собою подібну довідку, то її приймуть, але не знаю, не впевнена.
Ще один момент, на який потрібно враховувати. Незважаючи на те, що в оголошенні вказується, що подаватися на позицію має право будь-яка людина, яка має дозвіл на роботу в Канадi, перевагу при прийомі, найімовірніше, буде надано кандидату, який вже є громадянином Канади. Просто, людина, яка отримала громадянство, вже як би, довіла свою лояльність країні та Її Величнiсті. Звичайно, якщо ви, просто «з глузду з'їхати» якийсь спецiалiст, отримати якого мріють кращі університети світу, то виняток може бути зроблено. Наступний момент – ваша освіта. Вона, звичайно, прекрасна, але вона не канадська. Тут же навіть між провінціями виникають складнощі (Манітобський диплом не так що б дуже зізнається в Онтаріо і навпаки), а вже диплом із-за океану, тим більше ... Я була знайома з жінкою, якій не вдалося влаштуватися за професією, незважаючи на диплом Сарбони. Втім, вона за це не шкодувала, на мою думку. Тримала невеликий B&B і була задоволена життям.
Звичайно, згодом, ви зможете підтвердити свою освіту, добрати деякі курси, якщо в цьому буде потреба, набути канадського досвіду та, можливо, отримати роботу своєї мрії. Однак, потрібно бути дуже наївною людиною, очікуючи, що вам таку роботу нададуть одразу після прибуття.
Ну і останнє з приводу роботи в державній установі - на всі такі позиції потрібні рекомендації від професіоналів. Зазвичай не менше трьох. Навіть якщо ви привезете з собою рекомендаційні листи з минулої роботи, я особисто не впевнена, що співробітник HR захоче телефонувати вашим колегам, як це зазвичай роблять тут. З людьми проводиться бесіда (природно, англійською), їм задаються питання та очікуються відповіді. Відмінно, якщо людина, яка видала вам листа, легко говорить англійською, та ще будучи збудженою о 2 годині ночі. Ось проблема різници в часі чомусь нікому в HR на думку не спадає:) . Аел не лякайтесь, з Манітоби пізніше за півночі навряд чи зателефонують, а ось із Ванкувера — запросто.
Гаразд, Бог із ними, із цими прекрасними позиціями у шикарних наукових центрах. Адже є й у приватних компаніях позиції не гірші. Директор відділу, менеджер лабораторії, аналітик 4-го класу, нарешті. Подаємо резюме, чекаємо відповіді ... а ось немає ни дзвiнка, ни листа.... Або, щоб не так песимістично, нехай вам зателефонували i запросили на інтерв'ю. Все пройшло чудово, але за кілька днів надійшов лист «Вибачте, ми обрали іншого кандидата». І ось, скажiть будь ласка, чим цей інший кандидат за вас кращий? Та нічим! Може, навіть гірший, але ця позиція з самого початку під ньогоi відкривалася. Це як? - запитаете ви. Пояснюю.
Колись, давно, років п'ятнадцять тому, в компанію прийшов молодий випускник коледжу і почав працювати лаборантом, майже за мінімальну зарплату. Він мотався лісами та болотами, годував комарів і жбурляв каміння в ведмедів, збираючи зразки для дослідження. Згодом був допущений до роботи в лабораторії, ночей не спав, за свої гроші брав додаткові курси в Університеті, дуже старався. Поступово ріс разом із компанією, переживаючи всі її злети та падіння. Повільно, але впевнено просувався службовими сходами. Вивчив усі методи.Освоїв будь-яку техніку. Навчив пару десятків молодих спеціалістів. Довго чекав, коли старий начальник відділу піде на пенсію. І ось - здійснилося. Місце вільне і він його (цілком справедливо) може отримати. Колеги вже вітають, але він скромно відповідає, що йому ще потрібно пройти інтерв'ю. Так, за законом, компанія зобов'язана зробити заяву про позицію що звільнилася open for public, тобто розмістити оголошення на тому ж сайті Indeed. Де ви його i знайшли. Більше того, вони навіть мають провести інтерв'ю з кандидатами. Хтось, щоб не ризикувати, запросить на це інтерв'ю, якихось явно програшних, кандидатів. А хтось, навпаки, запросить вас, бо iм просто цікаво поговорити з розумною людиною, а там, хто знає, може ви у них і працювати погодитеся. Лаборантом, звичайно, трохи вище мінімалки. А позицію реально отримає їхній кандидат. І не можу сказати, що це несправедливо. Він п'ятнадцять років йшов до цієї позиції. І офіційно причепитися нема до чого, бо це саме він (а не ви) знає специфіку роботи, має досвід саме у цій сфері діяльності, чудово знає колектив і, можливо, фірма навіть гроші в нього вклала, сплативши курси з менеджменту. А ви – темна лошадка… А що як вас колектив не прийме, або, раптом ви все переінакшувати почнете, а вони свою систему десятиліттями створювали.
Але ж ви про це не знаєте і починаєте думати, що це з вами щось не так. Все з вами так, просто це був не ваш варіант.
І що тепер робити, запитаєте ви, чи не подаватися на подібні позиції? Подаватись, обов'язково подаватись! По-перше, ніхто не виключае щасливого випадку, по-друге, це чудова практика написання резюме та проходження інтерв'ю (просто безкоштовний урок якийсь), є шанс побачити саме підприємство (іноді кандидату можуть влаштувати невелику екскурсію), познайомитися з людьми, поговорити з ними «своєю» профессiйною мовою, а там, хто знає, можливо з вами зв'яжуться, коли відкриється наступна вільна позиція. Багато компаній зберігають резюме кандидатів від півроку до року.
Хай щастить!
Простые вещи — 16
Объявления о работе: читаем между строк.
На днях увидела в группе пост от одного человека, высокообразованного, с богатым опытом работы, с научными статьями, который поинтересовался, есть ли возможность устроиться на подобную работу в Виннипеге. В первом же ответе, ему прислали ссылку на Indeed с перечнем объявлений о вакансиях, в интересующей его области. Вдохновлённый товарищ радостно воскликнул «Как много интересных позиций!» А у меня сердце замерло. И я решила написать этот пост, чтобы немного прояснить ситуацию с таким огромным и прекрасным списком работ для специалистов. К сожалению, сразу предупреждаю, что этот пост будет не очень оптимистичным.
Мне будет проще писать о том, чем я сама занимаюсь. Но, надеюсь, что смогу на некоторых примерах объяснить общие тенденции.
Я много лет работаю в области охраны природы. Это очень большая и разнообразная область, включающая в себя и научные разработки, и производство, и лабораторное тестирование и защиту окружающей среды. Все это можно назвать одним словом - Environmental. И вот задаём в поиск «Environmental Jobs Winnipeg» и попробуем рассмотреть имеющиеся предложения.
Для начала мы отбросим все сезонные и «студенческие» позиции. Сезон, как правило, до конца лета. А сколько тут осталось того лета? Пока резюме рассмотрят, пока интервью, пока оформят...Да и платят за такую работу, как правило, чуть выше минимума, а комаров в поле кормить...Может, для начала и ничего, но человеку, у которого в резюме написано «25 лет опыта», наверное, не лучший вариант. Кроме того, опытного специалиста, вероятнее всего, сочтут overqualified (об этом я ещё напишу дальше). Ну, студенческая работа - понятно, что она только для студентов, получающих образование в данной области, и наш специалист таковым не является. Далее, с болью в сердце, нам придётся вычеркнуть позиции, предполагающие работу в государственных организациях федерального (а, возможно, и провинциального уровня), включая университеты. Не то, чтобы эти позиции вам не доступны. Они вам пока не доступны. Получение работы в подобной организации обязательно включает в себя security check или criminal check — фактически, справку из полиции. А получить её сразу будет не возможно. Просто на вас ещё даже файл не завели. Вот проживёте в Канаде полгода, тогда, может быть...И то не на все позиции. Для некоторых позиций будет вопрос «Проживали ли вы за границей более полугода в течение последних пяти лет?» Да, естественно, что все прибывающие с Украины, проживали за границей Канады. Тогда местные власти должны связаться с украинскими властями и получить от них информацию в стиле «не был, не привлекался, не участвовал». Ну, как-то, вот так...Возможно, если вы привезёте с собой подобную справку, то её примут, но не знаю, не уверена.
Ещё один момент, который нужно учитывать. Несмотря на то, что в объявлении указывается, что подаваться на позицию имеет право любой человек, имеющий разрешение на работу, предпочтение при приёме, вероятнее всего, будет отдано кандидату, уже являющемуся гражданином Канады. Просто, человек, получивший гражданство, уже, как бы, доказал свою лояльность стране и Её Величеству. Конечно, если вы, с ума сойти какой спец, заполучить которого мечтают лучшие университеты мира, то исключение может быть сделано. Следующий момент - ваше образование. Оно, конечно, прекрасное, но оно не канадское. Здесь же даже между провинциями возникают сложности (Манитобский диплом не так что бы очень признается в Онтарио и наоборот), а уж диплом из-за океана, тем более...Я была знакома с женщиной, которой не удалось устроится по профессии, несмотря на диплом Сорбонны. Впрочем, она не жалела, по-моему. Держала небольшой B&B и была довольна жизнью.
Конечно, со временем, вы сможете подтвердить своё образование, добрать некоторые курсы, если в этом будет необходимость, приобрести канадский опыт и, возможно, получить работу своей мечты. Однако, нужно быть сильно наивным человеком, ожидая, что вам такую работу предоставят сразу по прибытии.
Ну, и последнее по поводу работы в государственном учреждении - на все такие позиции требуются рекомендации от профессионалов. Обычно не менее трех. Даже если вы привезёте с собой рекомендательные письма с прошлой работы, я лично не уверена, что сотрудник HR захочет звонить вашим коллегам, как это обычно делают здесь. С людьми проводится беседа (естественно, на английском), им задаются вопросы и ожидаются ответы. Отлично, если человек, выдавший вам письмо, бегло говорит на английском, да ещё будучи разбуженным в 2 часа ночи. Мысль о разнице во времени почему-то никому в голову не приходит. Впрочем, из Манитобы позже полуночи вряд ли позвонят, а вот из Ванкувера — запросто.
Ладно, Бог с ними, с этими прекрасными позициями в шикарных научных центрах. Есть ведь и в частных компаниях позиции не хуже. Директор отдела, менеджер лаборатории, аналист 4-го класса, наконец. Подаём резюме, ждём ответа...а вот нет ни ответа, ни привета. Или, чтобы не так пессимистично, пусть вам позвонили, пригласили на интервью. Все прошло отлично, но через несколько дней пришло письмо «Извините, мы выбрали другого кандидата». И вот чем, этот другой кандидат вас лучше? Да ничем! Может, даже хуже, но эта позиция изначально «под него» открывалась. Это как? - спросите вы. Поясняю.
Когда-то, давным-давно, лет пятнадцать назад, в компанию пришёл молодой выпускник колледжа и начал работать лаборантом, почти за минимальную зарплату. Он мотался по лесам и болотам, кормил комаров и швырял камни в медведей, собирая образцы для исследования. Со временем был допущен к работе в лаборатории, ночей не спал, за свои деньги брал дополнительные курсы в Университете, очень старался. Постепенно рос, вместе с компанией, переживая все её взлёты и падения. Медленно, но уверенно продвигался по служебной лестнице. Изучил все используемые методы. Научил пару десятков молодых специалистов. Долго ждал, когда старый начальник отдела уйдёт на пенсию. И вот-свершилось. Место свободно, и он его (вполне справедливо) может получить. Коллеги уже поздравляют, но он скромно отвечает, что ещё нужно пройти интервью. Да, по закону, компания обязана сделать заявление об освободившейся позиции open for public, то есть разместить объявление на том же сайте Indeed. Где вы его и обнаружили. Более того, они даже обязаны провести интервью с кандидатами. Кто-то, чтобы не рисковать, пригласит на это интервью, каких-нибудь, явно проигрышных, кандидатов. А кто-то, наоборот, пригласит вас — потому что просто любопытно поговорить с умным человеком, а там, кто знает, может вы у них и работать согласитесь. Лаборантом, конечно, за чуть выше минималки. А позицию реально получит их кандидат. И не могу сказать, что это несправедливо. Он пятнадцать лет шёл к этой позиции. И официально придраться не к чему, потому что это именно он (а не вы) знает специфику работы, имеет опыт именно в этой сфере деятельности, прекрасно знает коллектив и, возможно, фирма даже деньги в него вложила, оплатив курсы по менеджменту. А вы - тёмная лошадка...Вдруг коллектив вас не примет, вдруг вы все переиначивать начнёте, а они свою систему десятилетиями создавали.
Но ведь вы об этом не знаете и начинаете думать, что с вами что-то не так. Все с вами так, просто это был не ваш вариант.
И что теперь делать, спросите вы, не подаваться на подобные позиции? Подаваться, обязательно подаваться! Во-первых, никто не исключал счастливый случай, во-вторых, это прекрасная практика написания резюме и прохождения интервью (просто бесплатный урок какой-то), есть шанс увидеть само предприятие (иногда кандидату могут устроить небольшую экскурсию), познакомиться с людьми, поговорить с ними на «своём языке», а там, кто знает, возможно с вами свяжутся, когда откроется следующая свободная позиция. Многие компании сохраняют резюме кандидатов от полугода до года.