Это копия моих постов с Фейсбука, объединённых темой первых шагов в Канаде. Напоминаю, что текст на двух языках - украинском и русском (см. ниже).
Доброго дня, дорогі мої українці!
Сьогодні я продовжу тему «Прості речі»
По-перше, величезне спасибі всім, хто відгукнувся на мiй пост. Сказати, що я була здивована кількістю відгуків-це взагалі нічого не сказати! Я просто була шокована і глибоко зворушена. Що ж, якщо це виявилося комусь потрібним, то ми продовжуємо.
Але спочатку, я хотіла б сказати декілька слів…
Я не професійний письменник, тож вибачте, якщо пишу коряво.
Я не професійний імміграційний консультант чи юрист, і тому багато чого не знаю, так що не на всі питання у мене є відповіді. Якщо є в групі професіонали з банківської справи, страховок, медпрацівники (я точно знаю, що такі люди є), то допоможіть мені, будь ласка. Приєднуйтесь до дискусії. Будь-які уточнення та доповнення лише вітаються.
Окрема подяка Nadia Matukhno за доповнення до попереднього посту. Якщо Ви випадково їх пропустили, то почитайте - це цікаво і для мене було нове.
Усе, про що я писатиму-не істина в останній інстанції. Всі мої нотатки засновані на моєму особистому досвіді, досвіді моєї сім'ї, моїх друзів та знайомих. У інших людей ситуація була зовсім іншою і, якщо вони захочуть поділитися, то я буду тільки рада. Комусь пощастило більше, комусь менше.
Милі, дорогі моєму серцю Манітобці, не ображайтеся, будь ласка, якщо я скажу щось неприємне про нашу провінцію. Я її дуже люблю, але не завжди взаємно. Я не хочу розводити рожеві соплі i напускати туману . У нас в Манiтобщинi дуже багато доброго, але не все ідеально, і я про це теж планую написати. Не ображайтесь, будь ласка.
Взагалі нікого і нічим не хочу образити. Не кидайтеся тапками і не плюйте в спину, якщо я, наприклад, напишу слово «Індієць». Повинна ж я якось пояснити, чому це слово НІКОЛИ не можна вживати.
Заздалегідь прошу у всіх вибачення, якщо випадково когось ображаю якимось словом — то трапилось випадково й не зі зла.
Я називатиму в постах деякі магазини, фірми та організації. Це - не реклама і не антиреклама. Просто неможливо, наприклад, говорити про лікування раку і не згадати про Cancer Care, обговорювати покупку продуктів і не слова не сказати про Costco. По-можливості, уникатиму англійських слів.
У мене питали як можна поділитися цим постом, так розумію, що група закрита і поділитися не можна. Тому я вирішила, що за кілька днів запощу ці пости на своїй сторінці і там буде така можливість. АЛЕ!-як кажуть у Канаді - «My roof, my rules»-пости я розміщуватиму українською та російською мовами. Якщо вас це дратує, будь ласка, читайте тут. Якби я знала, що цей пост може допомогти комусь, хто говорить на суахілі, то я писала б i на суахілі. Але цією мовою я не володію. А жаль…
Люди, які «постукали» до мене в друзі, не ображайтеся, що поки що я вам не відповіла. Мені потрібно трохи більше часу. Але, якщо ви хочете отримувати оновлення моїх постів, то просто використовуйте функцію Follow і завжди будете в курсі подій.
Грибники, рибалки, мисливці -я вас почула! Але давайте про це трохи згодом, будь ласка.
Сьогодні продовжимо розмову про дітей та школи.
Що давати дитині на ланч – це питання життя та смерті. І ось я зараз а ні на хвилиночку не пожартувала! Іноді це справді питання життя та смерті. Школи в Канаді бувають невеликі, великі та дуже великі. Якщо у вашій школі майже тисяча учнів, то завжди є ймовірність того, що у одного-двох студентів виявиться алергія на горіхи. І це не той випадок, коли почухався, прийняв таблетку — і все пройшло. Алергія буває такою, що дитина, яка ледь відкусила шматочок шоколадного батончика з горішками, почне задихатися і ризикує померти протягом 15-20 хвилин. Якщо у школі є такий учень, то вас попросять ніколи і нічого з горіхами до школи не приносити. І, будь ласка, дотримуйтесь цього правила. Забудьте про бутерброди з арахісовим маслом, шоколадки з мигдалем і granola bars з лісовими горішками.
У більшості шкіл є мікрохвильові печі і дитина може підігріти їжу. Але, по-перше, їх (печей, а не дітей), як правило, мало (2-3 на всю школу) і дитині доведеться половину обіднього часу провести в черзі до мікроволновки.По-друге, у цих печках увесь час щось вибухає і розбризкується, поширюючи навколо їдкий запах екзотичних прянощів. У третіх-апарати ці періодично горять, бо хтось сунув щось прямо у фользі або на блюдечку з металевою полосочкою Але, як правило, школа за цим стежить і до справжньої пожежі справа, слава Богу, не доходить.
Набагато простіше обходитися холодними закусками. Канадські діти часто носять готові наборчики для ланчу, які купуються батьками у любому великому магазині. Такий набір включає в себе кілька крекерів, шматочки ковбаси, сиру і якийсь підозрілий соус. Виглядає непогано, але на смак ... Батьки, спробуйте це самі з'їсти хоч раз, перш ніж змушувати дитину.
Я робила своїм дітям бутерброди з м'ясом та овочами, клала пакетик з морквою, яблуко або банан та маленьку одноразову коробочку із соком (200 мл). Іноді печиво на перекус. Будь ласка, ніколи не кладіть дитині на ланч рибу. Ні у вигляді салатів, ні у вигляді бутербродів, ні у вигляді смаженої хрусткої скибочки. Риба пахне, і не всі люблять цей запах. До речи, на роботу теж неприйнято приносити рибні страви на обід. Майте на увазі, що наши наші традиційні страви, для канадців міцно смердять часником, а запах салату Олів'є для багатьох майже непереносний. Хоча один мій колега, який приїхав з Ірану, цей салат дуже любив. Але - ніякої свинячої ковбаси, тільки курочка. Поважаємо почуття мусульман. Всіх поважайте-і вас будуть поважати.
Всю їжу для дитини ви складаєте у спеціальну сумочку для ланчу, яку можна придбати майже у будь-якому супермаркеті. Дорослі носять такі термосумки з ланчем на роботу. Колор, дизайн, ціна-якi захочете. Вибір за вами.
Трохи ще добавлю про ланч. Що таке ланч взагалі? Адже ми говоримо про прості речі, правда? Куди ж проще — ланч, який ви маете кожного дня. Я, щиро кажучи, до приїзду в Канаду ніяк не могла зрозуміти, що таке ланч. У улюблених мною детективах Агати Крісті слово це перекладали як «пізній сніданок» або «другий сніданок». Це був якийсь туповатийпереклад, правду кажучи. Ланч - це час обіду. Перерва на обiд. Таке на дверях магазину треба писати «Ланч с 13 до 14». Якправило, на більшості підприємств, на цю справу виділяється 30 хвилин і, на жаль, час цей робочим не вважається і, відповідно, не оплачується (на відміну від двох 15-хвилинних перерв). Рiзнi фирми мають трохи рiзнi правила — десь, я чула, тiльки одна перерва оплачуется. Та вам вже на робочому мiстi пояснють.
У чому різниця між supper та dinner? Перше ви будете їсти кожен день, а друге - у свята та вихідні. Мається на увазі, що supper - це звичайна вечеря, яку ви можете з'їсти на самоті, а dinner - це парадна вечеря, що передбачає наявність гостей. Ще існує brunch – це щось між сніданком та обідом. Проходить часто уякомусь кафе, як правило з приятелем або з подружкою. Є, звичайно, ще діловий ланч-но це вже зовсім інша історія.
Якщо ви все це і без мене знали, то, вибачте, що забрала у вас час.
Повернемося до школи. У різних школах час ланчу може дещо відрізнятися. Це залежить від того, чи школа накривае вже готові ланчі, чи є в школі кафетерій, чи приватна i т. п. Але я думаю, що 30 хвилин — це мінімальний час. Правда, у старших класах ви можете побачити студента, який жує на ходу, перебігаючи з одного кабінету в інший, розташований де-небудь в іншому крилі будінка. Про студентів університетів і коледжів я, взагалі, мовчу ... Як говорив ослик Іа - «Душераздирающее зрелище». Студенту, як правило, поїсти ніколи. Багато висших навчальних закладів дозволяють їсти навіть під час лекції. Ви запросто можете побачите студентів, що сидять на підлозі в коридорі, з пластиковими коробочками з їжею, в руках. Ті, хто обідає в кафетерії-везунчики, які зараз мають «вікно» між лекціями. Студенти, що жують у класах, коридорах, ліфтах і на парковці — це нормально, до цього звикаєш швидко. Багато людей їдять під час руху за кермом. Якщо це якийсь гамбургер чи чашка з кавою, то мене особисто це не шокує. Але одного разу мені довелося бути пасажиром у машині, яку вела дівчина, яка не встигла вдома поснідати. Пластівці з молоком на швiдкистi 90 км/ч мене вразили! Втім, потім вона почала підстригати пазурі своєму пуделю, якiй того манікюру, взагалi,не бажав. Ось коли її незвичайний сніданок здався мені дитячим лепетом!
Повернемося до школи. Перше, з чим багато хто з вас зіткнеться - це те, що вашу дитину (наприклад, учня 5 класу) можуть відправити клас у 3-й, наприклад. Не панікуйте, нічого страшного не сталося. Швидше за все, через місяць-другий, його переведуть у 4, ще через місяць-у 5, а там, можливо, що й у 6-й клас. Ваших дітей вчителі не знають, рівень їх знань не визначений, розміщують відповідно до віку. А потім уже дивляться на знання. У нас так і було. Не сумнівайтеся у своїх діточках — зазвичай, місцеві програми навчання за рівнем трохи нижче, ніж в Україні. Так менi показалось...Просто тут більше приділяють уваги поведінці, ніж знанням, на мою думку. Але все залежить від школи і є навчальні заклади з високими вимогами до своїх учнів. Втім, особисто мені, це тільки розповідали. Наш досвід канадської середньої школи можна було описати одним вигуком :«Дорогі мами, що переживають за вiдмiтки свого чада-ваш жах закінчився!» Не треба бiльше ночей не спати над домашкою! Просто тому, що, як правило, всім глибоко начхати на вiдмiткиі ніхто ніколи не стане змушувати вашу дитину вчиться. АЛЕ! Тільки у начальнiй та середній школі. А ось у High School – це зовсім інший підхід. Там навантаження вже значно серйозніше, але на вiдмiтки знову таки ніхто не звертає уваги (крiм самоi дитини та батькiв, якщо iм не байдуже). Тому що працює принцип "здав-не здав"-отримав кредит чи ні. А потім з усіма цими кредитами дитина, яку ніхто й ніколи не змушував навчатися, вступає до Університету — і починається кошмар, бо там треба трудитися, вчитися, зубрити, а iнколи i ночей не спати, щоб отримати А чи А+. Навіщо треба мати добрі вiдмiтки у старших классах i университетi? Тут потрібен окремий пост, і я спробую його написати. Але не сьогодні...На сьогодні досить...Всiм дякую. Нехай щастить!
Добрый день, дорогие мои украинцы!
Сегодня я продолжу тему «Простые вещи».
Во-первых, огромное спасибо всем, кто откликнулся на мой пост. Сказать, что я была удивлена количеством отзывов – это вообще ничего не сказать! Я просто была шокирована и глубоко тронута. Что ж, если это оказалось кому-нибудь нужным, то мы продолжаем.
Но сначала я хотела бы сказать несколько слов…
Я не профессиональный писатель, поэтому простите, если пишу коряво.
Я не профессиональный иммиграционный консультант или юрист, и потому многое не знаю, так что не на все вопросы у меня есть ответы. Если есть в группе профессионалы по банковскому делу, страховкам, медработникам (я точно знаю, что такие люди есть), то помогите мне, пожалуйста. Присоединяйтесь к дискуссии. Любые уточнения и дополнения приветствуются.
Отдельное спасибо Nadia Matukhno за дополнение к предыдущему посту. Если Вы случайно их пропустили, то почитайте – это интересно и для меня было ново.
Все, о чем я буду писать – не истина в последней инстанции. Все мои заметки основаны на моем личном опыте, опыте моей семьи, моих друзей и знакомых. У других людей ситуация была совсем другой, и если они захотят поделиться, то я буду только рада. Кому повезло больше, кому меньше.
Милые, дорогие моему сердцу Манитобцы, не обижайтесь, пожалуйста, если я скажу что-нибудь неприятное о нашей провинции. Я её очень люблю, но не всегда взаимно. Я не хочу разводить розовые сопли и напускать туман. У нас в Манитобщине очень много хорошего, но не все идеально, и я об этом тоже планирую написать. Не обижайтесь, пожалуйста.
Вообще никого и ничем не хочу обидеть. Не бросайтесь тапками и не плюйте мне в спину, если я, например, напишу слово «Индеец». Должна же я как-то объяснить, почему это слово НИКОГДА нельзя употреблять.
Заранее прошу у всех прощения, если случайно кого-то обижу каким-то словом, потому что я это случайно и не со зла.
Я буду называть в постах некоторые магазины, фирмы и организации. Это – не реклама и не антиреклама. Просто невозможно, например, говорить о лечении рака и не упомянуть о Cancer Care, обсуждать покупку продуктов и не сказать о Costco. По возможности, буду избегать английских словечек.
У меня спрашивали, как можно поделиться этим постом, так понимаю, что группа закрыта и поделиться нельзя. Поэтому я решила, что через несколько дней запощу эти посты на своей странице и там будет такая возможность. НО! -как говорят в Канаде - My roof, my rules - посты я буду размещать на украинском и русском языках. Если вас раздражает, пожалуйста, читайте здесь. Если бы я знала, что этот пост может помочь кому-то, кто говорит на суахили, то писала бы и на суахили. Но этим языком я не владею. А жаль…
Люди, которые постучали ко мне в друзья, не обижайтесь, что пока я вам не ответила. Мне нужно немного больше времени. Но если вы хотите получать обновления моих постов, то просто используйте функцию Follow и всегда будете в курсе событий.
Грибники, рыбаки, охотники, автолюбители – я вас услышала! Но давайте об этом чуть позже, пожалуйста.
Сегодня продолжим разговор о детях и школах.
Что давать ребёнку на обед – это вопрос жизни и смерти. И вот я сейчас ни на минуточку не пошутила! Иногда это действительно вопрос жизни и смерти. Школы в Канаде бывают небольшие, большие и очень большие. Если в вашей школе почти тысяча учеников, всегда есть вероятность того, что у одного-двух студентов окажется аллергия на орехи. И это не тот случай, когда почесался, принял таблетку – и все прошло. Аллергия бывает такой, что ребёнок, едва откусивший кусочек шоколадного батончика с орешками, начнёт задыхаться и рискует умереть в течение 15-20 минут. Если в школе есть такой ученик, вас попросят никогда и ничего с орехами в школу не приносить. И, пожалуйста, соблюдайте это правило. Забудьте о бутербродах с арахисовым маслом, шоколадках с миндалём и granola bars с лесными орешками.
В большинстве школ есть микроволновые печи, и ребёнок может подогреть пищу. Но, во-первых, их (печей, а не детей), как правило, мало (2-3 на всю школу) и ребёнку придётся половину обеденного времени провести в очереди к микроволновке. Во-вторых, в этих печках все время что-то взрывается и разбрызгивается, распространяя вокруг едкий запах экзотических пряностей. В-третьих, аппараты эти периодически горят, потому что кто-то сунул что-то прямо в фольге или на блюдечке с металлической каёмочкой. Но, как правило, школа за этим следит и до настоящего пожара дело, слава Богу, не доходит.
Гораздо проще обходиться холодными закусками. Канадские дети часто носят готовые наборчики для ланча, покупаемые родителями в любом крупном магазине. Такой набор включает в себя несколько крекеров, кусочки колбасы, сыра и какой-то весьма подозрительный соус. Выглядит неплохо, но по вкусу… Родители, попробуйте это сами съесть хоть раз, прежде чем заставлять ребёнка.
Я делала своим детям бутерброды с мясом и овощами, клала пакетик с морковью, яблоко или банан и маленькую одноразовую коробочку с соком (200 мл). Иногда печенье на перекус. Пожалуйста, никогда не кладите ребёнку на обед рыбу. Ни в виде салатов, ни в виде бутербродов, ни в виде жареных хрустящих ломтиков. Потому что рыба пахнет и не все любят этот запах. Кстати, на работу тоже не принято приносить рыбные блюда на обед. Имейте в виду, что наши привычные, традиционные блюда для канадцев крепко пахнут чесноком, а запах салата Оливье для многих почти непереносим. Хотя один мой коллега, приехавший из Ирана, этот салат очень любил. Но – никакой свиной колбасы, только курочка. Уважаем чувства мусульман. Уважайте – и вас уважаемы будете.
Всю еду для ребёнка вы складываете в специальную сумочку для ланча, которую можно приобрести почти в любом супермаркете. Взрослые носят такие термосумки с ланчем на работу. Цвет, дизайн, цена-любые. Выбор с вами.
Чуть-чуть ещё добавлю о ланче. Что такое ланч вообще? Мы ведь говорим о простых вещах, правда? Куда же проще — ланч, который вы едите каждый день. Я, честно говоря, до приезда в Канаду никак не могла понять, что такое ланч. В любимых мною детективах Агаты Кристи слово это переводили как «поздний завтрак» или «второй завтрак». Это был какой-то корявый перевод, честно говоря. Ланч – это время обеда. Перерыв на обед. Такое на дверях магазина нужно писать "Ланч с 13 до 14". Как правило, на большинстве предприятий, на это дело выделяется 30 минут и, к сожалению, время это рабочим не считается и, соответственно, не оплачивается (в отличие от двух 15-минутных перерывов). В разных фирмах правила несколько отличаются — где-то, я слышала, только один перерыв оплачивается. Но это вам уже на рабочем месте объяснят.
В чем разница между supper и dinner? Первое вы будете есть каждый день, а второе – по праздникам и выходным. Имеется в виду, что supper – это обычный ужин, который вы можете съесть в одиночестве, а dinner – это парадный ужин, предполагающий наличие гостей. Ещё существует brunch – это такой, знаете ли, перекус, расположенный где-то между завтраком и обедом. Проходит, как правило, в каком-нибудь кафе, обычно, с приятелем или с подружкой. Есть, конечно, ещё деловой ланч – но это уже совсем другая история.
Если вы все это и без меня знали, то, простите, что отняла у вас время.
Вернёмся в школу. В разных школах время ланча может несколько отличаться. Это зависит от того, накрывает ли школа уже готовые ланчи, есть ли в школе кафетерий, частная ли это школа со своими правилами и т. п. Но я думаю, что 30 минут — это минимальное время. Правда, в старших классах вы можете увидеть студента, который жуёт на ходу, перебегая из одного кабинета в другой, расположенный где-нибудь в другом крыле здания. О студентах университетов и колледжей я, вообще, молчу… Как говорил ослик Иа – «Душераздирающее зрелище». Студенту, как правило, поесть некогда. Многие высшие учебные заведения позволяют есть даже во время лекции. Вы запросто можете увидеть студентов, сидящих на полу в коридоре, с пластиковыми коробочками с едой, в руках. Обедающие в кафетерии — это просто везунчики, у которых сейчас «окно» между лекциями. Студенты, жующие в классах, коридорах, лифтах и на парковке – это нормально, к этому привыкаешь быстро. Многие люди едят во время движения за рулём. Если это какой-нибудь гамбургер или чашка с кофе, то меня лично это не шокирует. Но однажды мне пришлось быть пассажиром в машине, которую вела девушка, не успевшая дома позавтракать. Хлопья с молоком на скорости 90 км/ч меня поразили! Впрочем, потом она начала подстригать когти своему пуделю, который тому маникюру вообще был не рад и активно сопротивлялся. Вот тогда её необычный завтрак показался мне детским лепетом!
Вернёмся к школе. Первое, с чем многие из вас столкнутся – это то, что вашего ребёнка (например, ученика 5 класса) могут отправить класс в 3-й, например. Не паникуйте, ничего страшного не произошло. Скорее всего, через месяц-другой, его переведут в 4, ещё через месяц - в 5, а там, возможно, и в 6-й класс. Ваших детей учителя не знают, уровень их знаний не определен, размещают в соответствии с возрастом. А потом уже смотрят на знание. У нас так и было. Не сомневайтесь в своих детишках — обычно местные программы обучения по уровню чуть ниже, чем в Украине. Так мне лично показалось… Просто здесь больше уделяют внимания поведению, чем знаниям, по - моему. Но все зависит от школы и существуют учебные заведения с высокими требованиями к своим ученикам. Впрочем, лично мне о таком только рассказывали. Наш опыт канадской средней школы можно было описать одним предложением (желательно громко): «Дорогие мамочки, переживающие за отметки своего чада-ваш ужас закончился!» Не надо больше ночей не спать над домашкой! Просто потому, что, как правило, всем в школе очень глубоко наплевать на отметки и никто никогда не станет заставлять вашего ребёнка учиться. НО! Только в начальной и средней школе. А вот у High School – это совсем другой подход. Там нагрузка уже гораздо серьёзнее, но на отметки опять-таки никто не обращает внимания (кроме самого ребёнка и родителей, если им не безразлично). Потому что работает принцип "сдал - не сдал" – получил кредит или нет. А потом со всеми этими кредитами ребёнок, которого никто и никогда не заставлял учиться, поступает в Университет — и вот тут-то и начинается кошмар, потому что там нужно трудиться, учиться, зубрить, а иногда и ночей не спать, чтобы получить А или А+. Зачем нужно иметь хорошие отметки в старших классах и университете? Здесь нужен отдельный пост, и я попытаюсь его написать. Но не сегодня... На сегодня достаточно.
Удачи!