Это копия моих постов с Фейсбука, объединённых темой первых шагов в Канаде. Напоминаю, что текст на двух языках - украинском и русском (см. ниже).
Ітак, продовжуємо тему Інтерв'ю. Я закінчила попередній пост на тому, що ви подивитеся в Інтернеті варіанти відповідей для інтерв'ю. Я пам'ятаю, що обіцяла розповісти про деякі з цих питань. Але, перш ніж ми торкнемося цієї теми, хочу поговорити про те, що вас чекатеме ще до того моменту, як вам зададуть перше питання.
Ітак, ви підготувалися, зібралися, ви позавтракали, ще раз перевірили наявність документів і тихенько поїхали на інтерв'ю. Приїхали за 15 хв, зайшли в будинок та ввічливо поздоровкалисьз дівчиною/юношей на рецепшен. Якщо ваше інтерв’ю призначено на першу половину дня (до півдня), то цілком природно сказати «Доброго ранку» (без всяких там мэм, міс, містер чи містрис). Як тільки стрілка годин перевалила за 12 — починається Afternoon. Ну, відповідно, хорошего афтенуна и бажаем. При прощанні прийнято казати «Have a good day» протягом дня, хоча після 4-5 вечора цілком приємлимо побажати «“Good night». Тут слово ніч — зовсім не обов'язково означає ніч, як такову. Скорiше, то буде вечiр. І уж точно, це не побажання спокійної ночі, скорiше навпаки — приємного,веселого, цікавого вечора. Отримавшиу відповідь таке же привітання и, частенько, питання «How are you today?/Як справи сьогодні?» не варто детально розповідати, як саме у вас справи. Ви пам'ятаете, хто такий зануда? Не піддавайтеся спокусі, просто вежливо відповідайте «Fine. Thank you» - і перші формальності виповнено, можна переходити i до дiла. До речи, тi, хтовже бував у США, знають, що в Штатах питання «How are you?» частенько вже самопо собі є привітанням і відповідь не вимагає. В Канадi декілька по-другому. Спочатку«Добрий день», потім «Як дiла?» І це реальне питання, визначаючие приблизно «Менi не наплювати на тебе. Я тебе побачила і готова допомогти». Вторая поширена форма «How could I help you? / Чим я можу вам допомогти?» Ну, тут все ясно — ніяких церемоний, переходи до дiла. Далі ви повинні назвати своє ім'я і повідомити, що прийшли для інтерв'ю. Казалось бы, що може бути проще? Лише ім'я...Ну, припустимо, вас зовуть э-э- Полуэкт Полуэктович...Ладно, пожартувала! Сподiваюсь, любителі Стругацьких оцінять Давайте назвемо нашого героя Тарасом Григоровичем Шевченко (сподiваюсь, що великий поет на нас не образиться). По-перше — забудьте, що ви Григорович. Якщо ви де-небудь представитеся Тарасом Григоровичем, будьте впевнені, що «Григорович» запишеться в графу «Прізвище». Ітак, просто Тарас. Просто Шевченко. Саме так - спочатку ім'я, потім прізвище.
Маємо діалог: --Morning. My name is Тарас Шевченко - Spell it, please - Що? - Spell your last name, please!
Ось, я в такій ситуації, правду кажучи, розгубилася. До приїзду в Канаду я знала тільки одне значення слова Spell — заклинання або заговор. То я так зрозуміла, що мені пропонують проклясть моє власне ім'я, причем ім'я це буде останнім (можно подумати, що у мене їх, цих імен багато?!) Отже, запам'ятайте — Last name — це просто прізвище (я думаю, що все це вже знають, документи-то саме заповняли, але там могло значиться і «Surname», але в повсякденній речі частіше використовують Last name). Spelling— це вимова слова за буквами. «Spell it»- «Назовiть по буквам». Букви повинні називатися так, як вони звучать в алфавітi. Тобто, фамілію наш герой повинен називатине як «Ш-е-в-ч-е-н-к-о», а приблизно так «Ес-Эйч-и (не е, а и)-ви-си-эйч -и-ен-кей-оу» , після чого ще раз внятно і слитно «Шевченко». Ви повинні навчитися «спелінгувати» майже не замислюючись — ваше ім’я, адресу, імена та прізвища всіх членів сім’ї, клічку питомця, прізвище сімейного лікаря, ім’я людини, якого вказуєте в графе « Emergency contact » (це може бути потрібно в лікарні, школі, детсадочку — часто це буде ваше власне ім'я). О, spelling — основа канадського мультикультуралізма! Про це я напишу як-нибудь окремо. Ібо це - не нюанси англійської мови, а нюанси канадського менталитету.
А пока-просто потренуйтеся вимовляти ваше ім'я та прiзвище по буквам.
І ось ви заходите до кімнатидля інтерв'ю, здороваєтеся, називаєте ім'я (spelling тут не не потрібен), інтерв'єри називають свої імена (постарайтеся запам'ятати хоча б одне і хоча б раз-другий за інтерв'ю назвати людину по імені), вас запрошуют присiсти. Раніше, як правило, обмінювалися рукопожатіями на початку інтерв'ю та по його закінченню. Пандемія внесла зміни. Не тягніть руку для привітання, але і не відмовляйтеся, якщо вам протягнули руку. Хоча, це вряд ли. Не залежино від того, чи буде ваше інтерв'ю професіональним або психологичним, перше питання практично завжди звучить як «Розкажіть нам про себе». Худше, що ви можете зробити — це почати так:«Я народився в 19таком-то році». Ніколи не вказуйте ваш вік, сімейний статус чи наявність дітей. Є крайні рідкісні виключення — наприклад, кажучи про вашу готовність працювати понаднормово, ви можете пом’янути, що у вас дорослі діти, які не вимагають багато часу і ви можете хоч усi ночи працювати. Але і тут ... тема слизька. Все залежить від ситуації. Будьте дуже обережні з подібними заявами. Напам'ятаю вам що ніхто не має права запитувати вас про вік, склад сім'ї або стан здоров'я (виключення - якщо, наприклад, потрібно підняти щось тяжке (це буде прописано в оголошеннi про роботу) то вас можуть запитати чи ви можете підняти, наприклад, 10 кг.
Найрозумніше, почати розповідь про себе з вашої освіти. Нормальною буде фраза «Я закінчив Київський університет у тому-то році». Коротко пояснюєте, що саме ви там вивчали і переходите до вашої трудової біографії. Я, надiюсь, що ви пам'ятаєте оголошення про цю позицію та вимоги до потенційного працівника. Називайте якості, які були упомянуті в оголошеннях. Майже тими ж словами - чим більше буде збігів, тiм краще. При професійному інтерв'ю використовуйте терміни, яки понятні людям цього кола. У компьютерщиков своя мова, у лікарів -своя. Розповідаючи про попередні місця роботи внятно називайте ваші обов'язки. Згадайте, скільки було людей під вашим управлінням (якщо було). Буквально одним-двома словами розкажіть про своє підвищення по службі (якщо було). Перейдіть від роботи до ваших хобі, якщо вважаєте, що це може допомогти. Наприклад, для людини науки цілком нормально захоплюватися читанням. Будь-кому в плюс - заняття спортом. Вишивку та малювання можна опустити.
Не потрібно детально повторювати своє резюме. Намагайтесь, щоб ваш монолог тривав не більше 1-2 хвилин.
Далі інтерв'ю може пойти різними путями. Про професійний інтерв'ю можу сказати тільки, що іноді під час такого інтерв'ю можуть провести письмовий тест. Программиста можуть попросити швидко написати невеликий код. Хіміку можуть запропонувати вирішити кілька хімічних уравнений. Ну, і тому подібне. Формат питання для iнтерв'ю може мати кілька варіантів. Але, найбільш поширені починаються словами «Приведiть приклад того, як...» Як ви впоралися з трудним клієнтом? Як ви вирішили конфліктну ситуацію з коллегою? Як ви справились, коли були перезавантажені роботою? Приведіть приклад того, як ви допустили помилку і як ви вирішили цю ситуацію? І так далі. Відповідью повинна бути коротка історія, в кінцевому підсумку, показуюча ваше уміння вирішити проблему. Ці історії краще продумати заздалегідь. Це не обов'язково повинно було статися на вашій минулій роботі. Можуть бутии історії зі шкільного чи студентського життя, наприклад. Що саме намагається знайти інтерв'юер у вашій історії? Що, у випадку конфлікту, ви не будете агресивні, що докази своей правотиви можете підтвердити фактами, що, у разі виникнення нерозв’язної проблеми, ви звернетеся за допомогою до вашого менеджера, наприклад. Яки ще будуть питання? - Чому ми повинні наймати саме вас? Не повторюйте, що ви вже сказали про себе раніше. Знайдіть щось, що вигідно відрізняє вас від великої кількості кандидатів. Можна сказати що у вас є Європейський досвід. Що ви готові важко працювати, у тому числі понаднормово (еiльки не треба путати Hardworking і Working Hard - перше має значення «Готовий працювати з усіх сил», друге - «З трудом працює», тобто, якби реально працював, щоб все було не так уж тяжко). Уточніть, що ви починаєте нову карьеру і готові будувати своє майбутнє саме з цією фірмою.
- Ким ви себе бачите через п'ять років? Не повідомляйте про те, що бачите себе менеджером даного відділу. Весьма ймовірно, що інтерв'ю з вами веде саме менеджер. І ото воно йому надо брати собi конкурента? Обійдіться більш общими словами. Що, мовляв, ви плануєте використовувати любу можливість, яка вам буде надана, для професійного росту. Що вы готовi вчитись, брати курси, якщо це необхідно. Що вы, зрештою, просто сподіваєтесь стати їх найкращим співробітником. У будь-якому випадку ви повинні продемонструвати свою готовність провести у цій фірмі, як мінімум, наступні п’ять років.
Простые вещи-11.
Итак, продолжаем тему Интервью. Я закончила прошлый пост на том, что вы посмотрите в Интернете варианты ответов для интервью. Я помню, что обещала рассказать о некоторых из этих вопросов. Но, прежде чем мы затронем эту тему, хочу поговорить о том, что вас ждёт ещё до того момента, как вам зададут первый вопрос.
Итак, вы подготовились, собрались, приняли душ (важно! - канадцы, в большинстве своём, принимают душ ежедневно и многие ещё же ежедневно моют голову, я много раз видела коллег, которые так на работу и приходят — с мокрой головой). Вы позавтракали, ещё раз проверили наличие документов и потихоньку поехали на интервью. Приехали за 15 мин, вошли в здание и вежливо поздоровались с девушкой/юношей на рецепшен. Если ваше интервью назначено на первую половину дня (до полудня), то вполне естественно сказать «Good Morning” (без всяких там мэм, мисс, мистер или мистрис). Как только стрелка часов перевалила за 12 — начинается Afternoon. Ну, соответственно, хорошего афтенуна и желаем. При прощании принято говорить «Have a goog day” в течение дня, хотя после 4-5 вечера вполне прилично пожелать “Good night”. Здесь слово night — совсем не обязательно означает ночь. Скорее, вечер. И уж точно, это не пожелание спокойной ночи, точнее наоборот, приятной, весёлой, интересной.
Получив в ответ такое же приветствие и, частенько, вопрос «How are you today?” (Как дела?) не стоит подробно рассказывать, как именно у вас дела. Помните, кто такой зануда? Не поддавайтесь искушению, просто вежливо ответьте «Fine. Thank you” - и первые формальности соблюдены, можно переходить к делу.
Кстати, те, кто уже побывал в США, знают, что в Штатах вопрос «How are you?” частенько уже сам по себе является приветствием и ответа не требует. В Канаде несколько по-другому. Сначала «Здрасьте», потом “Как дела?” И это реально вопрос, означающий примерно «Мне не наплевать на тебя. Я тебя заметила и готова помочь». Вторая распространённая форма «How could I help you?” Ну, тут все понятно — никаких церемоний, переходи к делу.
Далее вы должны назвать своё имя и сообщить, что пришли на интервью. Казалось бы, что проще? Всего лишь имя...Ну, допустим вас зовут э-э- Полуэкт Полуэктович...Ладно, шучу-шучу! Надеюсь, любители Стругацких оценят.
Давайте назовём нашего героя Тарасом Григорьевичем Шевченко (надеюсь, что великий поэт на нас не обидится).
Во, первых — забудьте, что вы Григорьевич. Если вы где-нибудь представитесь Тарасом Григорьевичем, то будьте уверены, что «Григорьевич» запишут в графу «Фамилия». Итак, просто Тарас. Просто Шевченко. Именно так-сначала имя, потом фамилия.
Итак, диалог:
- Morning. My name is Тарас Шевченко.
- Spell it, please.
- Чего?
- Spell your last name, please!
Вот я в такой ситуации, честно говоря, растерялась. До приезда в Канаду я знала только одно значение слова Spell — заклинание или заговор. То есть, я так поняла, что мне предлагают проклясть моё собственное имя, причём имя это будет последним (можно подумать, у меня их, этих имён много?!)
Итак, запоминаем — Last name — это просто фамилия (я думаю, что все это уже знают, документы-то заполняли, но там могло значиться и «Surname”, но в повседневной речи чаще используют именно Last name).
Во-вторых, spelling — это произношение слова по буквам. «Spell it»- «Произнесите по буквам». Причём, буквы должны называться так, как они звучат в алфавите. То есть, фамилию наш герой должен произносить не как «Ш-е-в-ч-е-н-к-о», а примерно так «Эс-Эйч-и (не Е, а И)-ви-си-эйч-и-эн-кей-оу», после чего произносите ещё раз внятно и слитно Шевченко.
Вы должны научится «спелинговать» почти не задумываясь — ваше имя, адрес, имена всех членов семьи, кличку питомца, фамилию семейного врача, имя человека, которого указываете в графе «Emergency contact” (это обычно требуется в больнице, школе, детсаду — часто это будет ваше собственное имя).
О, спеллинг — мощнейшее оружие канадского мультикультурализма! О спеллинге я напишу как-нибудь отдельно. Ибо это - не нюансы английского языка, а нюансы канадского менталитета.
А пока-просто потренируйтесь произносить ваше имя по буквам.
И вот вы входите в комнату для интервью, здороваетесь, называете имя (спеллинг здесь не понадобится), интервьюеры называют свои имена (постарайтесь запомнить хоть одно и хотя бы раз-другой во время интервью назовите человека по имени), вас приглашают сесть. Раньше, как правило, обменивались рукопожатиями в начале интервью и по его окончании. Пандемия внесла изменения. Не тяните руку для приветствия, но и не отказывайтесь, если вам протянули руку. Хотя это вряд ли, по нынешним временам.
Не зависимо от того, будет ли ваше интервью профессиональным или поведенческим, первый вопрос практически всегда звучит как «Расскажите нам о себе».
Худшее, что вы можете сделать — это начать со слов «Я родился в 19таком-то году». Никогда не указывайте ваш возраст, семейное положение, наличие детей. Есть крайне редкие исключения — например, говоря о вашей готовности работать сверхурочно, вы можете упомянуть, что у вас взрослые дети, которые не требуют большого внимания и вы вполне можете распоряжаться своим временем. Но и тут...тема скользкая. Все зависит от ситуации. Когда-то давно, поступая на весьма примитивную работу при школе, я смело заявила «Как мать двоих детей, я весьма организованный человек». Это произвело впечатление и работу мне предложили. Но, по воле случая, я в тот же день получила предложение от другой компании, которое и предпочла. Будьте крайне осторожны с подобными заявлениями. И помните, что никто не имеет права спрашивать вас о возрасте, составе семьи или состоянии здоровья (исключение-если, например, нужно поднимать что-то тяжёлое (это, как правило, указывается в объявлении о работе) и в таком случае вас могут спросить о том, можете ли вы поднять, например, 10 кг.
Разумнее всего, начать рассказ о себе с вопроса образования. Вполне приемлемой будет фраза «Я закончил Киевский Университет в таком-то году». Кратко объясняете, что именно вы там изучали и переходите к вашей трудовой биографии.
Я, надеюсь, что вы помните описание этой позиции и требования к потенциальному работнику. Называйте качества, которые были упомянуты в объявлении. Буквально, теми же словами-чем больше будет совпадений, тем лучше. При профессиональном интервью используйте термины, понятные людям этого круга. У компьютерщиков свой язык, у врачей-свой. Рассказывая о предыдущих местах работы чётко называйте ваши обязанности. Упомяните о том, сколько было людей под вашим управлением (если было). Буквально одним предложением расскажите о своём продвижении по служебной лестнице если было). Перейдите от работы к вашим хобби, если считаете, что это может помочь. Например, для человека науки, вполне нормально увлекаться чтением. Любому в плюс-занятия спортом. Вышивку и рисование можно опустить.
Не нужно подробно пересказывать своё резюме. Старайтесь, чтобы ваш монолог длился не более 1-2 минут.
Далее интервью может пойти разными путями. О профессиональных интервью могу сказать только, что иногда во время такого интервью могут провести письменный тест. Программиста могут попросить быстренько написать небольшой код. Химику могут предложить решить несколько химических уравнений. Ну, и тому подобное.
При поведенческом интервью есть несколько вариантов вопросов. Но, самые распространённые начинаются со слов «Приведите пример того, как...». Как вы общались с трудным клиентом? Как вы решали конфликтную ситуацию с коллегой? Как вы справились, когда были перезагружены работой? Приведите пример того, как вы допустили ошибку и как вы решили эту ситуацию? И так далее.
Ответом должна быть короткая история, в конечном итоге, показывающая ваше умение решить проблему. Эти истории лучше продумать заранее. Это не обязательно должно было случиться на вашей прошлой работе. Могут быть и истории из школьной или студенческой жизни.
Что именно пытается найти интервьюер в этой истории? Что, в случае конфликта вы не агрессивны, что доказательства своей правоты вы смогли подтвердить фактами, что, в случае возникшей неразрешимой проблемы вы не побоитесь обратиться за помощью к вашему менеджеру, например.
- Почему мы должны нанять именно вас?
Не повторяйте то, что вы уже сказали о себе ранее. Найдите нечто, что выгодно отличает вас от большинства кандидатов. Можно упомянуть, что у вас есть европейский опыт. Что вы готовы тяжело работать, включая сверхурочные (не путайте Hardworking и Working hard -первое имеет значение «Готов трудиться изо всех сил», второе - «С трудом работает», то есть, если бы реально трудился, то все было бы не так уж трудно). Уточните, что вы начинаете новую карьеру и готовы строить своё будущее именно с этой фирмой.
- Кем вы себя видите через пять лет?
Не сообщайте о том, что видите себя менеджером данного отдела. Весьма вероятно, что интервью с вами ведёт именно менеджер. И ото оно ему надо брать себе конкурента? Обойдитесь более общими словами. Что, дескать, вы планируете использовать любую возможность, которая вам будет предоставлена, для профессионального роста. Что вы готовы учиться, брать курсы, если это необходимо. Что вы, в конце концов, просто надеетесь стать их лучшим сотрудником. В любом случае, вы должны продемонстрировать вашу готовность работать в этой фирме, как минимум, следующие пять лет.
Comentários